АПІФІТОТЕРАПІЯ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ 
ЖОВЧОВИВІДНОЇ СИСТЕМИ З СУПУТНІМИ
ЗАХВОРЮВАННЯМИ

 

НІКОЛАЄНКО А.М., НІКОЛАЄНКО Л.В.

Резюме. Наведені результати клінічного випробування апіфітопрепаратів. Завдяки широкому спектру дії можливе їх використання при різних патологіях травного тракту, в тому числі захворюваннях жовчовивідної системи та супутній патології.

У структурі захворювань жовчовивідної системи переважають безкамінні холецистити, дискінезії жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, неспецифічні реактивні гепатити. Часто вищевказана патологія наявна в одного і того ж пацієнта. В механізмі виникнення захворювання гепатобіліарної системи істотну роль відіграють зміни хімічного складу моторної функції жовчного міхура внаслідок порушень вегетативної інервації, що в підсумку приводить до розвитку хронічного запалювального процесу, застою жовчі і, нерідко, до жовчокамінної хвороби та оперативних втручань на жовчовивідних шляхах та жовчному міхурові. Операція не завжди закінчується успішно, існує ризик летальних випадків, виникнення ускладнень. Часто розвивається постхолецистектомічний синдром, який спричиняє хворому не менше страждань, ніж первинне захворювання. Тому важливе значення у вирішенні проблеми набуває пошук засобів лікування хворих з цією патологією.

Квітковий пилок збирають бджоли, додаючи до нього нектар та ферменти своїх особливих залоз, формують маленькі грудочки і на ніжках приносять до вулика. Алергени пилку ферментами бджоли при цьому руйнуються.

Пилок-обніжжя – це природний концентрат більш 240 відомих людині речовин. Він містить білок (25%), вуглеводи (60%) ненасичені жирні кислоти, всі відомі вітаміни (А,В, С, Д, Е, К, РР), біотин, флавоноїди, мікро- та макроелементи (кальцій, фосфор, калій, магній, залізо, цинк, мідь, марганець, бром, натрій, кобальт, срібло та інші), всі амінокислоти, в тому числі незамінні. Багатий склад ферментів, фітогормонів. Важливим компонентом є редуцируючі нуклеази та ліпаза, які здатні відновити пошкоджені ділянки днк та нормалізувати порушені функції клітин органів.

Звичайне пилкове зернятко має дуже міцну оболонку, яка важко руйнується під дією шлункового соку і цінні речовини пилку не в змозі засвоїтися у шлунково-кишковому тракті людини і проходять транзитом. Але застосована особлива технологія обробки пилку-обніжжя при виготовленні апітонік. Звільняє цінні, цілющі речовини від оболонки, підвищує їх кількість і тепер вони засвоюються легко і повністю. В природі немає аналогу, рівного продукту апітонік за складом і кількості життєво необхідних речовин. При цьому вони знаходяться у врівноваженому природою стані.

Пилок містить близько 50 ензимів – біологічних каталізаторів ферментів, що прискорюють хімічні реакції. У зернах пилку знайдено біологічно активні речовини, що мають естрогенну дію. Антибактеріальні властивості пилку доведено щодо 27 штамів мікроорганізмів. У зв’язку з цим пилок ефективний як регулятор функції кишково-шлункового тракту у хворих з закрепами або хронічними проносами, особливо стійкої до антибіотиків, а також при кишкових ензимопатіях. Добрі результати дає використання пилку в комплексному лікуванні виразкової хвороби шлунково-кишкового тракту. Навіть кровотечі припиняються на 2-4 –й день від початку лікування. Він має антиоксидантну дію.

На базі санаторію-профілакторію проведено лікування 42 хворих, які страждали переліченими хворобами, в тому числі 19 чоловіків та 23 жінки віком від 22 до 58 років. Всі вони до початку лікування в санаторії-профілакторії були обстежені в умовах поліклініки. Про морфофункціональний стан жовчовивідної системи і печінки робили висновок за даними узо, холецистограми, фгс, фракційному дуоденальному зондуванню, біохімічним аналізом крові.

Хронічний холецистит, виявлений у 36 хворих, дискінезія жовчного міхура і жовчовивідних протоків і сфінктерів – у 30, реактивний неспецифічний гепатит – у 16. В 25 хворих мав місце гіпотонічний тип дискінезії, у 5 – гіпертонічний. Явище хронічного гастродуоденіта спостерігалось у 33 хворих, в тому числі еритематозно-ексудивний – 25 хворих, ерозивний – у 6, субатоуфічний – у 2 хворих. Явище дуодено-гастрального рефлюксу – у 14 хворих.

Аналіз дуоденограм свідчив про порушення хімічного складу жовчі в сторону зниження холетів, підвищення її в’язкості. У хворих з гіпокінетичним типом діскінезії об’єм жовчі порції “В” перевищував 70 мл, в тому числі у 23 хворих міхурові жовч появлялась в 6 фазі, після повторної стимуляції холекінетиком. За даними узо застійний жовчний міхур, виявлений у 25 хворих, деформація його за рахунок перетяжок – у 7. Хворих з жовчнокам’яною хворобою на дослідження не брали.

Діагноз хронічного неспецифічного реактивного гепатиту ставили на основі ознаки збільшення печінки (фізікальним та ультразвуковим методами дослідження), підвищення активності ферментів, зниження сулемової проби, підвищення тимолової проби.

На жаль, хвороба ніколи не приходить одна, а завжди супроводжується супутніми захворюваннями.

Таблиця

 

Супутня патологія

 

Вид патології Кількість хворих % від 
загальної кількості
Захворювання травного тракту 42 92,1
Артеріальна гіпертензія 22 44,5
Ішемічна хвороба серця 18 33,4
Захворювання центральної та 
периферичної нервової системи
7 12,4
Хронічний бронхіт 14 26,4
Хронічний пієлонефрит 5 8,4
Ревматоїдні захворювання 2 3,8

Для оцінювання ефективності апіфітотерапії хворих розділяли на дві групи. Перша група /12 хворих/ одержувала традиційну терапію, дієта № 5, антациди, холеретики, теплові процедури на область підребер’я або електрофорез з сірчанокислою магнезією, в залежності від типу джвш.

Хворим другої групи /30 хворих/ призначили комплексну апіфітотерапію.

Хворі одержували:

 

  • під маточне молочко язик,
  • 10% розчин прополісу по 20 капель на 30 мл молока або води 3 рази в день за 30 хвилин до їжі,
  • суміш квіткового пилку з медом /1:1/ по 2 чайних ложки 2 рази в день /ранком, на обід/ за 30 хвилин до їжі.Кожного дня вранці натщесерце хворим з гіпотонічною дискінезією проводили тюбаж з медом: від 1 чайної ложки до 1 столової ложки натурального меду /в залежності від маси тіла/, з 0,5 склянки відвару плодів шипшини.Після цього на протязі 40-50 хвилин хворі лежали в ліжку з теплою грілкою на правому боці.

    Курс лікування продовжувався протягом двох тижнів.

    Про ефективність лікування робили висновок по динаміці об’єктивної симптоматики.

    На кінець другого тижня від початку лікування значне поліпшення самопочуття відмітили 41% хворих , незначне поліпшення – 25% хворих, без поліпшення 34% хворих.

    До п’ятого дня проведення тюбажів з медом у них зменшувалась печінка, зникало почуття тяжкості в правому підребер’ї, нормалізувався стул. У 20 хворих за даними узо покращилась скорочувальна функція жовчного міхура, зникли ознаки застою жовчі. Відмічено поліпшення показників біохімічних функціональних проб печінки.

    Таким чином, призначення апіфітотерапії хворим із захворюванням гепатобіліарної системи благодатний вплив на функціональний стан печінки, поліпшує моторику жовчовивідних шляхів.

    Скорочує термін лікування і частоту рецидивів, продовжує тривалість ремісії. Мед є джерелом не тільки вітамінів і мікроелементів, білків і амінокислот, а і вуглеводів, що легко засвоюються (фруктози і глюкози). Покращує кровотворення, оскільки має залізо, мідь, марганець та інші мікроелементи. Мед покращує обмін речовин, зменшує явища інтоксикації, в першу чергу в клітинах печінки, активізує різнобічні функції головної біохімічної та імунологічної лабораторії нашого організму. Мед – сильний антиоксидант і антибактеріальний продукт бджільництва. Мед містить більше 50% фруктози, що дозволяє використати його в регуляції вуглеводного обміну. Мед можна використовувати для профілактики і лікування цукрового діабету, однією з особливостей якого є переключення метаболізму в клітинах з вуглеводів на ліпіди.

    Мед з відваром плодів шипшини посилює жовчний ефект, підвищує рівень глікогену в печінці, збільшує енергетичний потенціал всього органу. Маточне молочко 2% (апілак) прискорює заживлення ерозії слизової шлунку і кишківника при гастродуодивитах, котрі часто супроводять гострі і хронічному захворювання печінки, усилює регенерацію клітин печінки (гепатоцитів), підвищує швидкість біосинтезу білка і нуклеїнових кислот. Прополіс має антибактеріальні властивості.

    Вивчення механізму і благотворної дії продуктів бджільництва при лікуванні захворювань печінки і жовчних шляхів показало, що ці препарати підвищують імунну реактивність організму.

    При цьому підході стимуляція функціональної активності і підвищення кількості Т-клітин, збільшення числа Т-хелперів, рівня імуно-глобулінів сироватки, підвищується фагоцитарна активність нейтрофілів імонуцитів периферійної крові.

    Застосування продуктів бджільництва в 4-5 разів знижують частоту формування залишкових явищ після первинних вірусних гепатитів, покращує самопочуття хворих, прискорює нормалізацію розмірів печінки і біохімічних показників.

    Продукти бджільництва купірують загострення хронічних запальних процесів в жовчних шляхах, ліквідують больовий синдром, жовтушність склер.

    Наведені результати клінічного випробування продуктів бджільництва, завдяки широкому спектру дії, свідчать про можливе їх використання при різних патологіях травного тракту, в тому числі, при хронічних захворюваннях жовчовивідної системи та супутній патології артеріальної гіпертензії, ішемічній хворобі серця, хронічних бронхітах, пієлонефритах, ревматоїдних захворюваннях та нервової системи тощо. Апіфітотерапія виявляє широкий спектр позитивних ефектів при її застосуванні, проста в застосуванні, недорога і має низку переваг перед лікувальними засобами хімічного синтезу.

    Отримані дані дозволяють рекомендувати практичним лікарям препарати на основі продуктів бджільництва для широкого застосування при лікуванні гострих і хронічних захворювань жовчовивідної системи та супутньої патології.

    Література
  • А.М. Николаенко, Л.Д. Старцева (1996). Мед в комплексной терапии нарушений в желчевыводящей системе. Матеріали I Установчого з’їзду апітерапевтів України «Продукти бджільництва в бiології і медицині» (12-15 листопада 1996 р., м. Київ)., Міжвідомчий тематичний науковий збірник 23, Київ, – Аграрна наука, 1998.
  • А.М. Ніколаєнко та ін. Апіфітотерапія при захворюваннях жовчовивідної системи. Матеріали IІ з’їзду апітерапевтів України «Апітерапія: погляд у майбутнє» (31 жовтня-1 листопада 2002 р., м. Харків)